Школа… Це магічне слово завжди збуджує в нашій душі спогади про минуле дитинство, роки юності, улюбленого учителя, однокласників.

            За всіх часів школа несла учням те світло знань, до якого причащалися майбутні академіки і митці, робітники і воїни, інженери і учителі.

            Школи – як люди, кожна має своє обличчя, свій характер, свою історію. Достатньо цікаву історію має і Дружківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1. Історію довжиною у сторіччя.

            Східна частина Донецького басейну багатюща на підземні поклади, переважно на кам’яне вугілля. На його північно-східних схилах, біля злиття річок Кривий Торець та Казенний Торець у 70х роках ХІХ століття виникло робітниче селище при станції Дружківка Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. Назвали станцію так само як і село, розташоване за 6 км.(нині селище міського типу Олексієво-Дружківка). Ще у 1892 році тут стояли лише станційні будинки. Єдиним промисловим підприємством була цукроварня графа Борисова, збудована у 1893 році. У цьому ж 1893 р. Донецьке товариство залізоробного сталеливарного виробництва, засноване французькими капіталістами, почало тут виробництво чавуноливарного і сталевиварного заводів. Перша домна була задута в травні 1894 року. Успіхи донецького товариства привабили до Дружківки бельгійських промисловців. Навесні 1893 року вони створили Торецьке сталеливарне і механічне  анонімне товариство, яке збудувало на території колишньої Дружківської цукроварні Торецький сталеливарний і механічний завод, що виробляв обладнання для залізниць. Будівництво заводу сприяло швидкому зростанню селища. Наприкінці 90х років воно вважалося одним з найбільших у Донбасі і налічувало 6 тисяч мешканців. Більша частина робітників складалася з малописемних селян. Це стає основною причиною для відкриття заводських шкіл. Так у селищі починають з’являтися перші школи. Про це говорить у своїй статті С.І. Рагозіна «Залізо й вугілля на півдні Росії»(1895р): …Заводом була облаштованааптека та лікарня на 15 койок з 1 лікарем та 2 фельдшерами, також була відкрита початкова школа». У довіднику «Екатеринославскойепархии» (рік випуску 1913) читаємо слідуюче: «В поселкеЯковлевскомСантуриновскойволостиестьНиколаевскаяцерковь, устроенная в 1900 году, высшееначальное училище(попечение с 1901 года) , церковно-приходская школа (попечение с 1902 года)». Початкова школа і «высшееначальное училище», про які йдеться мова у наведених вище документах є один і той же навчальний заклад. Розташований він був на місці сучасної школи № 1. Цей навчальний заклад називали «2х классноезаводское училище при заводе Донецкогообщества». Старожили поміняють її як «верхню».

Навчались в цій школі 5 років: 1-3 або 4 рр – 1й клас, а 4-5р або 5-6р - 2й клас. Ствердженням того, що «верхня» школа була відкрита в перші роки ХХ століття є той факт, що  з 01.05.1907 року в ній починає працювати учителем математики та фізики Мустяц В.І. Про що свідчить справка видана на його ім’я  № 236 від 19.06.1931р.

            В одночас завод будував ще один навчальний заклад , який назвався земська початкова школа. Її ще називали «нижньою», збудована вона була у 1914 році, про що свідчить напис над входом. Зараз у цьому пріміщенні знаходиться реабілітаційний центр, а в іншій будівлі, що поруч, шкірвендиспансер.

            Як свідчить колишній випускник нижньої школи Л. Кривоносов у своєму листі від 11.04.1967 року очолював школу Лука Семенович, а пізніше ці обов’язки виконував Григорій Шпилярський.

            У вересні 1913 року у двокласному заводському училищі (верхній школі) працював учителем російської мови і літератури М. Лоян. Він пропрацював всього 20 днів, бо отримав повідомлення по зачислення до Московського сільськогосподарського інституту. Пізніше напишекнигу «Паромські зошити» в якій під назвою «Селище Яковлівка» присвячена ціла глава.

            З 10.10.1918 року завідуючим Яковлевскую земською школою «нижньою» а також і Дружківською 2х класною заводською школою «верхньою» був призначений         , Мустяц В.І. , котрий працював  у «верхній» школі з 1907 року учителем математики і фізики.

            У липні 1919 року Раднарпом УРСР ствердив «Устав про єдину трудову школу»  Реформа почала втілюватися в життя у 1920 році. Згідно з нею Дружківська двох класна заводська школа, верхня і Яколевська земська школа об’єднуютьсяу Дружківську у 1922 році фабрично-заводську семилітку. Завідуючим до 1931 був Мустяц В.І.

            Пізніше директором стає Товкач Павло Петрович, а Мустяц В.І. заступником завідуючого з навчальної  з навчальної частини. Восени 1937 року обидва, як подружні учительські пари Ветлицьких і Снежинських будуть заарештовані. Замість Товкача директором буду призначений І.Т.Гришко.

            22 червня 1941 р – війна. Через чотири місяці, у жовтні німці окупують Дружківку. Від бомбардувань дуже постраждає приміщення школи №1 ; У  школі №2 був розташований німецький шпиталь, а у школі №3 – конюшня.

            6 вересня 1943 року частини 279 стрілецької дивізії, 32-го стрілецького корпусу і першої гвардійської механізованої бригади 1го гвардійського механізованого корпусу визволили Дружківку від німецько-фашистських загарбників. Починається відбудова міста. Із книг наказів міськвно, які збереглися із зими 1945 року, можна припустити, що з вересня 1944 рокуабо лютого 1945 року починають працювати школи.

            В приміщені школи №2 розташувалися дві школи Яколівська середня школа №1 – з українською мовою навчання і неповна середня школа №2. У приміщенні колишньої поліклініки  лікарні неповна середня школа №3

            Реалії часу потребували досвідчених  людей . У 1953 році було здійснено перехід до обов’язкової семирічної освіти. Ці заходи створили додаткові труднощі: не вистачало приміщень, учителів, навчальних посібників. Тому було прийнято рішення про будівництво майже одночасно двох шкіл: №5 у селищі Торецькому і №1 в селищі Яколівка на місті колишньої  «верхньої» школи №1. І от 1 вересня 1955 року педагогічний колектив  середньої №1  на чолі з її директором Кисельвою Тамарою Миколаївною гостинно відкрили двері і радо прийняли перших учнів. Це були учні 5-7 класів  НСШ №3 і учні 8-10 класів школи №2. Було переведено і частину вчителів  зі школи №2. У 1955-1956 навчальному році було сформовано три десятих класи: 10-А - кл. керівник Баннікова Л.Т; 10-Б – НєвєроваГ.А. 10-В – Міщенко В.М.

У сучасному будинку ЗШ №1 протягом двох навчальних років  існувало дві школи: колишня №3 и школа №1 (українська) директор Кисельова  Т.М. 3 1957 року школа №3 и школа №1 об’єднуються в одну. Директором було призначено  Кисельову Т.М.; завучем Бондарєва А.М.

            У квітні 1959 року Верховна Рада УРСР приймає закон про  реформування шкільної освіти.  Згідно з цим  законом  відбувається перебудовазагальноосвітньої школи:вводиться обов’язкова  восьмилітня освіта,здійснюється перехід 10-річних шкіл на 11-річне навчання,а також створення матеріальної  бази для оволодіння учнями шкіл однією з массових професій . Рішенням міськвно СШ №1 було переменовано в середню політехнічну школу №1 і зосередити в ній лише старші класи.Це була єдина така школа у місті.Бажаючих отримати середню політехнічну освіту було багато,про це свідчили літери на класних журналах і закінчувалися вони літерою І.

Директором школи залишилася Кисельова Т.М., завучем було призначено Баннікову Л.П,а  завучем по виробництву –Блинова С.Є.

Однак хронічна нестача грошових і матеріально-технічних коштів вимусила уряд перейти на десятирічну освіту.Приблизно у 1966році було прийнято рішення про повну загальну школу і учні та вчителі початкової та середньої школи повернулися до рідних стін школи №1. Відтоді прийшло майже півстоліття. За цей час зі стін школи вийшло біля 600тисяч уянів.З них56 учнів-із золотою медаллю; 67 учнів-зі срібною. Серед випускників –керівники підприємств,лікарі,інженери,вчителі,артисти, депутати міських і обласних рад. В різні часи школою керували: Кисельова Т.М; Луарсабов Е.О; Ткаченко Ю.І; Агафонова А.М; Савельєва Л.О; Гребенніков Ю.О; Войтенко О.М; Балитовий В.П; Гречішкина О.В; Клюшник В.В